Що було, що буде

Що було, що буде

Що було, що буде - оповіданняЧас. Різнокольоровий клубок. Нитка, яку ти без зупинки смикаєш.

Минуле. Переплутане та хаотично розкидане по підлозі. Або дбайливо намотане на руку. Чи порване на шматки та викинуте до смітника. У всіх по різному. В тебе - по-своєму.

Теперішнє. Відрізок, за який ти тягнеш. Або тобі здається, що ти тягнеш, а насправді це робить хтось чужий. Інколи нитка тонка, майже невидима. Тоді потрібно тягнути повільно та обережно.

Несподівано з’являються вузли. Інколи вони набувають велетенських розмірів, і тоді потрібно кликати когось на допомогу. Бо сам не здужаєш. Бо потрібно тягнути далі.

Намагаєшся зрозуміти, з чого зроблена нитка. Відчуття в руках постійно міняються. Вовна? За деякий час помічаєш краплі крові на підлозі. Ні, зараз це колючий дріт. Його буває важче розплутати.

Постійно вдивляєшся у нитку. Намагаєшся роздивитися колір. Чорно-біла, смугаста чи рівномірно сіра? Може рожева? Треш очі, шукаєш окуляри. Або просто тягнеш далі, тоді колір міняється знову.

Майбутнє. Приховане всередині, ще не розплутане. Сподіваєшся, що ціле та без обривів. Довге. Не надто тонке, й не затовсте. Поменше вузлів, будь-ласка. Тут хотілося б додати трохи зеленого. Прибрати коричневий.

Клубок випадає з рук і цілком розмотується по підлозі. Несподівано одночасно бачиш початок і кінець. В голові паморочиться, хочеться присісти, а краще - лягти. Щоб не впасти, міцніше хапаєшся за теперішнє.

Втримався і не впав. Оговтався. Розумієш, що тобі пощастило. Ти все пригадав, і знаєш напевне, що буде. Минуле, теперішнє та майбутнє тягнеться на підлозі, і можна схопитися за будь-який відрізок.

Ти щойно помер і тут же народився. Тепер ніякої невизначеності. Жодного страху. Ти звільняєшся від всіх переживань і починаєш жити по-справжньому.

Тут і зараз.

Поділитися текстом...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter